«НЕ СЛІД ЗАБУВАТИ ПРО ВІТОВТА»
Iгор ТОДОРОВ, професор, Донецький національний університет:
- Таких діячів, безумовно, є чимало. Зокрема, Вацлав Гавел — письменник-драматург, учасник Празької весни, дисидент, останній президент Чехословаччини і перший глава Чеської Республіки. Саме за його правління Чехія стала членом ЄС і НАТО. І не лише завдяки економічним і політичним успіхам. Президент Гавел був гідною людиною, не лише поділяв, а й утілював у життя справжні європейські цінності. Ставлення до прав людини є дуже чутливим для чехів. Не випадково, що саме ця країна надала політичний притулок новітнім переслідуваним українцям. Узагалі ставлення чехів до України особливе і значною мірою — завдяки справжньому європейцеві Вацлаву Гавелу.
Крім Гавела, варто пригадати Єжи Гедройця — польського публіциста, громадського діяча, засновника й головного редактора культового часопису «Культура». Він був активним прихильником польсько-українського зближення, плідного співробітництва, супротивником взаємних територіальних і всяких інших претензій. Із його «Культурою» співпрацювали Богдан Осадчук, Юрій Лавріненко, Юрій Шевельов, Іван Лисяк-Рудницький, Борис Левицький, Іван Кедрин, Іван Кошелівець та інші. З ініціативи й коштом Єжи Гедройця в бібліотеці «Культури» з’явилася друком антологія української літератури 1917 — 1933 років. «Розстріляне Відродження» як пропозиція назви книжки пролунала саме від Єжи Гедройця. Цей термін набув значного поширення в українському публічному вжитку. Сама антологія справила суттєвий вплив на формування сучасної української самосвідомості...
Можливо, також згадати Бориса Трайковського, президента Республіки Македонія з 1999 по 2004 роки. Саме він на знак вдячності нашій країні під час її головування в Раді Безпеки ООН за допомогу в уникненні збройного конфлікту в його державі відвідав святкування десятої річниці української незалежності. Борис Трайковський трагічно загинув під час авіакатастрофи в Боснії 2004 року...
А зазираючи глибше в історію, не слід забувати і про Вітовта, великого князя литовського, руського та жемантійського. Українські землі становили значну частину його держави. І невипадково знак (колар) Президента України містить знак литовської «Погоні». Під час князювання Вітовта суттєво поширилася українська територіальна колонізація на південь і схід, аж до Чорного моря. Вітовт, виконуючи плани великого княжіння на всій Руській землі, розбудував на Півдні українських земель систему опорних укріплень (у Брацлаві, Черкасах та інших містах), споруджував фортеці в південних степах Дашів (Очаків), Соколець (Вознесенськ), Каравул (Рашків), Білгород, Кацюбіїв (Одеса). Вітовт разом із Ягайлом очолював польсько-білорусько-литовсько-українські війська, які завдали поразки Тевтонському ордену у Грюнвальдській битві. Він сприяв розвиткові торгівлі, ремесел, запроваджував у містах України магдебурзьке право.
http://www.day.kiev.ua/234177
Немає коментарів:
Дописати коментар