"У Демініціативах – найкраще!"
.jpg)
У лютому троє студентів із Донецького національного університету походили практику у Фонді «Демократичні ініціативи» як майбутні міжнародники. Але під час практики ми намагались надати їм можливість спробувати свої сили не лише у обраному фахові, а і як соціологи, журналісти та навіть політики. Адже дипломати мають бути людьми всебічно освіченими, здатними переконувати й впливати, виробляти розумні рішення, а головне – приваблювати до себе людей. Тож ось які відгуки про свій практичний вишкіл надходять до нас від, можна вже сміливо казати, молодих колег.
.jpg)
Після місячної перерви знову почалися заняття в Донецькому національному університеті. Закінчились зимові канікули та виробнича практика в Києві. Залишився лише один семестр на шляху до отримання першого в моєму житті документа, що підтвердить мою професійну спроможність. Зустрічі з друзями, яких я вже не бачив аж два тижні, безперечно, додали веселого настрою в ці дні. Але мене супроводжує якесь сумне відчуття: ніби закінчилося щось таке, що було в житті єдиний раз та що принесло безцінні професійний досвід та життєві настанови. І справді. Декілька днів тому, а точніше у останню п’ятницю лютого, були поставлені всі формальні печатки в наших щоденниках із виробничої практики, а це в свою чергу, на жаль, ознаменувало закінчення практики – набуття професійних навичок як «міжнародника» – у вже рідному Фонді «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва.
Для мене це привід трохи посумувати. Але спогади, які залишили нам працівники Фонду, такі приємні й повністю свіжі. І мені здається, що справити найприємніші враження було для них не зовсім легко. Наш керівник практики Горбань Юрій Олександрович протягом відведених нам двох тижнів займався з нами, до речі, трьома студентами, майже стільки часку, скільки й ми самі. При цьому вражають педагогічні підходи цього яскравого чоловіка: при його професійній завантаженості (прес-секретар «Демініціатив», ПР-менеджер, викладач та, хоч як це дивно, аспірант), він зміг пробудити в нас більший інтерес до нашої ж професії, ніж це зробили за чотири роки викладачі в нашому вузі. Це не мінус викладачам ДонНУ, це великий плюс пану Юрію. Ми за такий короткий час встигли в деталях ознайомитися з діяльністю «Демініціатив», відвідали безліч конференцій, ознайомились з діяльністю інформаційного агентства «Укрінформ», брали участь у зйомках телепередачі київського міського телеканалу, проходили навіть тренінг з навичок телеведучого, брали участь в опитуванні експертів та навіть внесли скромний внесок у формування питань до опитувальної анкети. Крім того, ми побували на лекції в Київському інституті міжнародних відносин і познайомилися зсередини з комітетами Верховної Ради України. Хочу також поділитися своєю здивованістю з приводу того, що чесно виконував всі домашні завдання, бо не завжди можу похвалитись своєю відповідальністю в цій сфері. Цьому є пояснення: найщиріше та найтепліше ставлення до нас з боку всіх співробітників Фонду.
Саме тому хочеться висловити окремі подяки Бекешкіній Ірині Ериківні – директору Фонду, за її світле бачення найважливіших процесів, які проходять в Україні, та за те, що поділилася ним з нами своїм досвідом; Світлані Барбелюк та Ірині Філіпчук, за ставлення до нас, як до рідних, та допомогу в адаптації до внутрішнього життя «Демініціатив»; Людмилі Казаневській та Ользі Бондарчук за тепле ставлення та доцільні професійні настанови задля найкращого розуміння нашої професійної діяльності; а також Олексію Сидорчуку, Юлії Ільчук та Марії Золкіній за дружбу та наданий досвід. Щиро дякую Віталію Андрійовичу Довгичу за чіткі настанови щодо виховання в нас справжнього професіоналізму. Велика окрема подяка Фонду «Демократичні ініціативи» за те, що зібрав таких чудових людей, та за те, що регулярно формує громадську думку, яку я розважливо підтримую.
Я вже бачу як спеціалізація в «Демініціативах» перетворюється з аналітичної та просвітницької у виховну, як натовпи студентів з усієї країни наводнюють кабінети працівників Фонду та весь Київ. Бо подібна здатність пробуджувати інтерес до своєї професії в студентів не повинна залишатися в тіні. Але говорячи серйозно, хочеться залишити тільки самі щирі та добрі побажання: нехай ця організація і надалі процвітає та знов і знов просвітлює тільки найкращі ідеї та формує правильну громадянську думку. Бо в цей не зовсім зрозумілий час цього потребує Україна та її народ, тим паче в «ініціативних» це виходить найкраще. Я впевнений, що всі, хто матиме справу з Фондом «Демократичні ініціативи» теж зможуть відчути ті самі почуття. На все добре.
Андрій Хіміч, студент спеціальності міжнародні відносини ДонНУ
Немає коментарів:
Дописати коментар